Вчителі із Верхньовизницької ЗОШ І-ІІІ ступенів разом із своїми рідними та друзями в черговий раз вирушили підкорювати найбільшу вершину України – Говерлу.

Поїздка розпочалась 21 червня зі збору у Верхній Визниці. Маршрут пролягав із зупинками у декількох місцях, а саме:

меморіальний парк "Красне поле",

база відпочинку "Дельфін", де подорожуючі змогли оздоровитись у лікувальних озерах Солотвина,

Географічний Центр Європи

та фінішною зупинкою – Карпатський біосферний заповідник. Тут ми зареєструвались та розбили табір... Гарна природа, свіже повітря, шум гірської річки Біла Тиса, багаття, запах печеної картоплі, шашлику та бограчу, що ще потрібно для чудового відпочинку?!

Другий день подорожі (22 червня) розпочався о 4 год ранку збиранням у дорогу протяжністю 16 км. Маршрут починається в лісі, де заблукати не можливо по двох причинах. По-перше, маршрут якісно маркований туристичними мітками на деревах. А по-друге, цим маршрутом завжди йде досить велика кількість людей. Підніматися в лісі довелося по ґрунтовій дорозі, яка доволі розмита дощами. При цьому, необхідно було перейти декілька разів мальовничий гірський струмок.

Піше сходження на Говерлу дозволяє побачити дивовижні пейзажі, якими так багаті українські Карпати, і дарує незабутні враження на вражаючій висоті. Завдяки походу є можливість насолодитися масштабними красивими краєвидами з висоти двох тисяч метрів. Саме на такій висоті парять великі і хижі птахи, ранковий туман покриває білим килимом полонини і хребти, створюються невагомі хмари.

З висоти пташиного польоту видно маленькі, наче іграшкові хати, хаотично розкидані в самому низу, лисі далекі схили вершин і хребтів. А вгорі – безмежне м'яке повітряне небо, яке йде високо за горизонт. Створюється враження, що в усій Україні немає більш прекрасного і живописного місця – лише тут.

Не дивлячись на те, що відстань ніби не велика, більшість людей досить часто стають відпочивати. Тим часом, навколо починає розгортатися незабутня панорама навколишніх гір, яка з кожним метром до верху, стає все більш вражаюча.

При цьому, досить цікаво дивитися на людей, які долають пройдений вже вами шлях далеко внизу. Саме порівнюючі цих людей з величчю гір можна уявити наскільки грандіозна тут місцевість. Далі доводиться йти вверх по дорозі серед карпатський луків.  Дорога стає досить крутою і складною.

Однак, на вершині Говерли нас очікували декілька несподіванок. По-перше, тут досить людно. Декілька десятків людей бігають по вершині, фотографуються, встановлюють прапори. Щодо прапорів, то тут, крім українського, можна побачити прапори українських міст та областей. Та навіть прапори деяких кавказьких республік, прикрашених незабутнім написом «ПТН ПНХ».

По-друге, є несподіванкою лише для тих, хто не звернув увагу на попередження людей перед сходженням. Насамперед, тут реально холодно. Треба зауважити, що на висоті 2061 метр температура завжди на 10-15 градусів нижча тої, що внизу, на початку маршруту. До того ж, тут постійно дме сильній вітер. Тому, є сенс мати із собою теплий одяг.

Разом з тим, краєвиди тут дійсно вражаючі. В ясну погоду, з вершини Говерли можна побачити Івано-Франківськ, Снятин та Коломию. А якщо подивитися в південному напрямку, то видно румунське місто Сігету-Мармацієй.

На південний схід видно декілька вершин Чорногірського хребта.  При чому, найближче знаходиться сусідка Говерли, гора Брескул. За нею гора Пожижевська та інші вершини Чорногори. Однак, найбільш захоплююча панорама відкривається в західному напрямку. Велична панорама Карпатських гір з неймовірним Петросом ( 2020 м) запам’ятовується на все життя. Саме тут є один з найкращих фонів для фотографії.

В хорошу погоду панорамами з Говерли можна було б насолоджуватися годинами. Однак, сильний вітер змусив нас сходити з вершини в потрібному напрямку.

Сходження на Говерлу не можна назвати дуже складним, здійснити його зможе кожна людина без додаткової підготовки і тренувань.

Наша група подорожуючих пропонує всім здійснити подорож в Карпати, залишити в горах маленький шматочок серця і в замін у Вашій пам'яті назавжди збережеться божественна і вічно жива краса природи українських гір.