А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав...

Їх назвали Небесною Сотнею — українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими ангелами-охоронцями на небі. 20 лютого вшановуємо пам’ять про тих, хто загинув за справу, яка досі не завершена.

Нелегко проводити виховні заходи в школі за недавно минулими історичними подіями та і забувати про них не можна. Тож  з 20 по 23 лютого 2017 року учнівський  та педагогічний колективи Верхньовизницької школи  вшанували  пам’ять героїв України організацією та проведенням наступних заходів:

• 20 лютого з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, виховання патріотичної свідомості, розвитку бажання стати гідними громадянами України класні керівники провели  уроки пам’яті  «Герої не вмирають!», «Пам’яті Небесної Сотні», «Зростаємо патріотами!»;
• 22 лютого – заступник директора з виховної роботи Меденці Я.І. провела урок мужності з учнями 9-их класів під назвою «Виклики історії: Революція Гідності» та учні молодших класів відкрили своє бачення подій на Євромайдані у малюнках;
• 23 лютого – педагог-організатор Сарканич А.В. провела загальношкільну лінійку-реквієм присвячену третій річниці вшанування пам’яті загиблих Євромайдану на тему «У нашій пам’яті вони назавжди залишились».

Під час проведення заходів жоден з присутніх не залишився байдужим. Більше того,ми впевнені, що діти на рівні з дорослими розуміють історичну значущість тих подій, що відбулися у 2014 році, так і того, що відбувається зараз в Україні.

Мабуть, в останню перед розстрілом ніч хтось із хлопців на Євромайдані згадував свою домівку, хтось свою дівчину чи сестричку, хтось мамині смаколики або друзів з університету. Але вони лишалися там, у серці Києва, і з Україною в серці. Дехто задається питанням: «Чи були вони жертвами злочину чи героями?». Історики говорять, що не можна одразу ж давати адекватну оцінку подіям: мають минути роки, стихнути емоції, загоїтися рани. Небесна Сотня вірила в майбутнє України, заплативши за це найбільшу ціну, на яку здатна людина — життя. Тому маємо вірити в Україну і ми, бути чесними з людьми й собою, маємо боротися з несправедливістю!