20 лютого… Ця дата – кривава незагоєна рана на сторінках нашої історії. Зринають в пам’яті і в наших серцях ті жахливі події, що відбулися на вулиці Інститутській у Києві. Юні хлопці, обличчя яких ще не торкалося лезо бритви, піднялися на боротьбу за людську гідність, за краще майбутнє для своєї держави.

Якою була ця боротьба? Звичайно, не рівною. Захистом проти ворожої кулі снайпера слугували фанерні щити, а зброєю була бруківка. Проте, вони не зважали на це, бо в серці горіла любов до України і жевріла надія бачити її кращою. Та жорстока куля снайперської гвинтівки не вибирає. Один за одним подають наші герої. Але ворогу їх не здолати…. Крок за кроком виборювали і відвойовували кожен метр. Кажуть – час лікує. Та пам’ять років, що минули від тих подій, не змогли затягнути рани в наших душах.

І сьогодні знову важким спогадом відгукнулися у серцях учнів Верхньовизницької ЗОШ І-ІІІ ступенів під час скорботних уроків-реквіємів, проведених класними керівниками (Віталія Сарканич – 5Б, Оксана Хайнас – 6кл., Ганна Хайнас – 7А, Марина Гузинець – 7Б, Ольга Чобаль – 8-Б, Марія Махлинець – 10Б, Анжеліка Сарканич – 11Б), тематичної виставки  "Час плине, а пам'ять залишається..." та акції "Ангели пам'яті", проведених Сніжаною Позній, шкільним бібліотекарем.

Тремтливе мерехтіння свічок, блакитно-жовті стрічки, живі квіти, образ Божої Матері і, звичайно, пісня «Пливе кача» – головні атрибути сьогоднішньої події.

Вони завжди закарбуються в душах юних вихованців нашої школи. А свічки віри, надії і любові до нашої матері України горітимуть вічно…

ФОТОАЛЬБОМ►